Ревматоїдний артрит фізична реабілітація

КУРСОВА РОБОТА

Фізична реабілітація хворих на ревматоїдний артрит

Виконала:

студентка IV курсу,

Перевірила:

Рівне – 2016

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЕТІОЛОГІЮ, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКУ РЕВМАТОЇДНОГО АРТРИТУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ. ………………………………………….

1.1. Етіологія та патогенез ревматоїдного артриту …………………….

1.2. Класифікація та клінічна характеристика ревматоїдного артриту….

1.3. Діагностика та ускладнення хворих на ревматоїдний артрит……………………………………………………………………………..

1.4. Oсновнi пiдходи до застосування засобів фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит ……….……………………………………..

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ …………………

2.1. Організація дослідженння……………………………………….

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….

ВСТУП

В останні роки спостерігається підвищена увага науковців усього світу до проблеми ревматичних захворювань. На сьогодні ревматичні хвороби залишаються найбільш поширеною патологією в усьому світі, і в Україні зокрема. На першому місці серед них виступає ревматоїдний артрит – найпоширеніша форма запального захворювання суглобів, що уражує близько 1 % населення (в Україні – 0,4 %, у Європі й Північній Америці – 1–2 %). Коваленко В. М. Ревматоїдний артрит. Діагностика та лікування / В. М. Коваленко, М. М. Шуба, Л. Б. Шо- лохова ; за ред. В. М. Коваленко. – К. : Моріон, 2001. – 272 с.

Ревматоїдний артрит реєструють в усіх регіонах світу без вираженого географічного або кліматичного впливу. Із віком поширеність ревматоїдного артриту зростає. Щорічна захворюваність становить близько двох випадків на 10 тис. населення (0,02 %), хоча в різних регіонах вона коливається від одного до 40. Віковий пік хвороби припадає на п’яте десятиліття (для жінок – у середньому близько 41 року, для чоловіків – близько 45 років). Жінки хворіють на ревматоїдний артрит (РА) у 2–4 рази частіше, у середньому співвідношення жінок і чоловіків становить 3:1. В Україні загальна кількість хворих на РА – близько 125 тис. Ревматоїдний артрит: сучасний погляд на проблему / Є. М. Нейко, Р. І. Яцишин, О. В. Штефюк // № 2 (36). – С. 35–39.-Український ревматологічний журнал. – 2009.

За відсутності належного лікування протягом перших 5–6 років після встановлення діагнозу майже половина хворих стає інвалідами, недуга призводить до погіршення загального стану здоров’я та якості життя пацієнтів, зниження їхньої працездатності. Коваленко В. М. Ревматоїдний артрит. Діагностика та лікування / В. М. Коваленко, М. М. Шуба, Л. Б. Шо- лохова ; за ред. В. М. Коваленко. – К. : Моріон, 2001. – 272 с.

Саме тому питання лікування та реабілітації ревматоїдного артриту є одним із найважливіших, адже зміни в суглобах, які відбуваються при цьому, призводять до обмеження функцій опорно-рухового апарату й подальшої інвалідизації, частих госпіталізацій пацієнтів, що обертаються значними фінансовими витратами для національних економік багатьох країн. Важливу роль в лікуванні ревматоїдного артриту мають засоби фізичної реабілітації, такі як: ЛФК, лікувальний масаж, фізіотерапія.

Ретельно підібрані фізичні вправи, фізіотерапевтичні процедури та інші засоби реабілітації сприяють призупиненню подальшого прогресування захворювання, відновленню функцій уражених суглобів, покращенню фізичного й психічного станів хворого. 4. Клинические рекомендации. Ревматология / под ред. Е. Л. Насонова. – М. : ГЭОТАР-Медиа, 2008. – 288 с

Мета дослідження – теоретичнообґрунтувати особливості проведення фізичної реабілітації при ревматоїдному артриті.

Об’єкт дослідження – процес фізичної реабілітації при ревматоїдному артриті

Предмет дослідження – засоби і методи фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературні джерела різних науковців до теми дослідження.

2. Вивчити етіологію, патогенез та клінічні прояви ревматоїдного артриту.

3. Проаналізувати та дати оцінку ефективності застосування засобів фізичної реабілітації при ревматоїдному артриті по даним науково-методичної та спеціальної літератури.

РОЗДІЛ 1

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЕТІОЛОГІЮ , ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКУ РЕВМАТОЇДНОГО АРТРИТУ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Організація дослідження

З метою ознайомлення зі станом досліджуваного питання проаналізовано науково-методичну та спеціальну літературу, яка стосувалася питань методів лікування та застосування фізичної реабілітації при ревматоїдному артриті.

Аналізувалися різні методи лікування та реабілітації хворих на ревматоїдний артрит у вітчизняних та зарубіжних джерелах з метою визначення спрямованості реабілітаційного процесу і впливу засобів реабілітації на фізичний розвиток людини.

Опрацьовано фонди Рівненської обласної бібліотеки, медичної бібліотеки (м. Рівне).

Під час написання курсової роботи я працювала с підручниками, посібниками, словниками-довідниками, переглядала автореферати дисертацій, користувалася періодичною літературою.

Проведений аналіз літератури дозволив виявити ступінь вивчення питання, сформувати мету, завдання дослідження, провести узагальнення наявних досліджень і обґрунтувати їх результати.

Методи дослідження

У роботі були використані наступні методи дослідження:

· аналіз та узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури;

· аналіз зібраних матеріалів;

· опрацювання інтернет-джерел;

· опрацювання авторефератів дисертацій.

РОЗДІЛ 3.

ВИСНОВКИ

На сьогоднішній день одна з найпоширеніших хвороб, що вражають суглоби – ревматоїдний артрит. Незважаючи на розробку нових методів діагностики і лікування захворюваність на ревматоїдний артрит зростає. Застосування фізичної реабілітації при комплексному лікуванні набагато підвищує її ефективність.

1. Опрацювання різних фондів медичних бібліотек м. Рівного та України допомогло мені знайти багато матеріалів, наукових робіт та спеціальної літератури, аналіз якої дозволив правильно підійти до вивчення завдання курсової роботи та провести узагальнення наявних досліджень і обґрунтувати їх результати.

2. Ревматоїдний артрит – це захворювання суглобів, схильне до прогресування та хронічного перебігу, яке важко піддається лікуванню, залишаючи після себе незворотні зміни в суглобах, а також ураження внутрішніх органів при якому, як правило, уражаються симетричні суглоби кистей і стоп. Це захворювання зустрічається у 1-2% населення земної кулі, хворіють переважно жінки середнього та похилого віку.

Причини, що зумовлюють розвиток ревматоїдного артриту, достовірно не встановлені. Визначена спадкова природа порушень імунологічних відповідей і роль інфекційних етіофакторов (вірусу Епштейн-Барра, ретровірусу, цитомегаловірусу, мікоплазми, вірусу герпесу, краснухи та ін.)

Основу патогенезу ревматоїдного артриту складають аутоімунні реакції, що розвиваються у відповідь на дію невідомих етіологічних факторів. Ці реакції проявляються ланцюжком взаємозалежних змін – запаленням синовіальної мембрани (синовітом), формуванням грануляційної тканини (паннуса), її розростанням і проникненням в хрящові структури з руйнуванням останніх. Результатом ревматоїдного артриту служить розвиток анкілозів, хронічного запалення параартікулярних тканин, контрактури, деформації, підвивихи суглобів.

Основними клінічними симптомами РА є: симетричність болю в суглобах, припухлість дрібних периферійних суглобів, ранкова скутість у суглобах різної тривалості, інші больові симптоми, втома, нездужання, депресія можуть передувати іншим симтомам протягом декількох тижнів та місяців.

3. Аналізуючи літературні джерела, різноманітні наукові праці по фізичній реабілітації при ревматоїдному артриті, було виявлено що, включення фізичної реабілітації в процес лікування хворих ревматоїдний артрит є дуже ефективним, це підтверджено даними обстежень пацієнтів наприкінці різних досліджень. Нажаль при повному розгляді цього питання було виявлено недостатність розробки нових методик фізичної реабілітації при ревматоїдному артриті. Необхідність перспективи подальших досліджень і створень нових методик фізичної реабілітації для хворих на ревматоїдний артрит.

ДОДАТОК 1

Зразковий комплекс ЛГ при ураженні суглобів кисті та плечового поясу.

КУРСОВА РОБОТА

Фізична реабілітація хворих на ревматоїдний артрит

Виконала:

студентка IV курсу,

Перевірила:

Рівне – 2016

ЗМІСТ

1.1. Етіологія та патогенез ревматоїдного артриту …………………….

1.2. Класифікація та клінічна характеристика ревматоїдного артриту….

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ …………………

2.1. Організація дослідженння……………………………………….

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ………

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….

ВСТУП

Об’єкт дослідження – процес фізичної реабілітації при ревматоїдному артриті

Предмет дослідження – засоби і методи фізичної реабілітації хворих на ревматоїдний артрит.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати літературні джерела різних науковців до теми дослідження.

2. Вивчити етіологію, патогенез та клінічні прояви ревматоїдного артриту.

Лікування ревматоїдного артриту носить симптоматичний характер і направлене на усунення симптомів і сповільнення прогресування захворювання. Чим раніше почато лікування, тим більше шансів зберегти суглоби і досягти тривалої ремісії.

Медикаментозна терапія – наріжний камінь лікування при активному перебігу ревматоїдного артриту. Вона необхідна для досягнення ремісії (зниження активності патологічного процесу), запобігання подальшого ураження суглобів і втрати їх рухливості. Але при цьому вкрай небажані стійкі, неприйнятні побічні ефекти.

Враховуючи той факт, що захворювання носить системний характер, лікування включає в себе вплив на весь організм. Зазвичай використовують не стероїдні протизапальні препарати, при вираженому запаленні застосовують гормональні препарати.

Для виведення імунних комплексів з організму, які мають пошкоджуючий вплив на суглоби, проводиться очищення плазми крові – плазмаферез.

При неефективності цього лікування показано застосування базової терапії: цитостатичні препарати, імунодпресанти та імуномодулятори. Також лікування включає в себе призначення біологічних препаратів, які здатні блокувати цитокіни і ферменти, що мають руйнуючий вплив на суглобові поверхні [14,36].

Лікування ревматоїдного поліартриту включає наступні препарати та методи:

1. препарати золота

2. засоби, що впливають на імунну систему

3. гормональні препарати

4. нестероїдні протизапальні препарати

5. фізіотерапевтичні процедури

6. бальнеотерапія (лікування за допомогою мінеральних вод)

7. термальні води

9. хірургічне лікування [44].

В залежності від причини, лікування носить строго специфічний характер. Наприклад, подагричний артрит передбачає спеціальну дієту і медикаменти, які виводять сечову кислоту з організму. Інфекційний артрит потребує застосування антибіотиків, вакцин. Ревматоїдний артрит, лікування якого потребує застосування протизапальних препаратів, потребує також застосування імунодепресантів та цитостатиків.

Комплексне лікування включає в себе протизапальну терапію, знеболення, відновлення тканин суглобу. Для цих цілей зазвичай використовуються знеболюючі, нестероїдні протизапальні препарати, іноді призначаються гормональні. Але як не крути, всі ці препарати мають множинні побічні ефекти, тому альтернативою виступає фізіотерапія.

Для зняття набряку і болю ефективним засобом виступає ультразвукова терапія, також магнітотерапія. Для зняття напруження в м’язах ефективно використовується електротерапія. Хорошим засобом являються теплові процедури: вигрівання сольовими грілками, парафіном, озокеритом. Також використовуються грязеві аплікації на суглоби.

Для стимуляції регенерації хрящової тканини ефективно використовується лазеротерапія, також більш новий метод – HILT-терапія. Вони мають також знеболюючий і протизапальний ефекти.

При вираженій деформації суглобів і для лікування артрозу суглобів, який є продовженням артриту, застосовується ударно-хвильова терапія, яка відновлює рухливість, знеболює і дозволяє руйнувати патологічні відкладення солей кальцію.

Існують також оперативні методи лікування суглобів, які включають в себе протезування, тобто заміну суглобу штучним. Але це крайні і не завжди виправдані заходи. Потрібно намагатися зберегти власний суглоб [27].

Лікування цих хворих вимагає міждисциплінарного підходу, оскільки доводиться мати справу із різними проблемами пацієнтів – від їхньої участі в трудовому житті до психосоціальних питань.

Фізична реабілітація – невід’ємний складник успішного лікування ревматоїдного артриту. Одним із найважливіших компонентів відновного лікування хворих на ревматоїдний артрит є лікувальна фізична культура [5].

ЛФК для хворих РА показана на всіх стадіях захворювання після купірування гострого процесу. Головним засобом ЛФК є фізичні вправи, які можуть використовуватись у вигляді трьох методів: індивідуального, групового й самостійного.

Обов’язковими умовами ЛФК є регулярність, систематичність і спадкоємність занять (стаціонар, поліклініка, санаторій, завдання вдома). Величина фізичного навантаження при заняттях ЛФК залежить від безліч різноманітних чинників, але вона завжди повинна відповідати фізичним можливостям пацієнта, його віку, стану здоров’я та патологічного процесу. Обсяг фізичних навантажень залежить від фази захворювання: загострення, неповна або повна клінічна фаза ревматоїдного артриту.

Вправи при ревматоїдному артриті покращують загальне самопочуття, зменшують біль, підвищують рухливість, сприяють збереженню функціональної активності суглобів, позитивно впливають на роботу серця й загальний кровообіг. Окрім цього, вони допомагають контролювати нормальнy вагy тіла [17,13].

У літературних джерелах ґрунтовно описано застосування фізичних вправ при РА таких видів: статичних, пасивних, активних із допомогою, активних з опором.

Статичні вправи застосовують у гострій стадії артриту, коли хворий лежить у ліжку, їх метою є попередження розвитку неактивної атрофії м’язів. Вони показані найчастіше для посилення сіднич- них м’язів та розглиблювачів (розгиначів) коліна. Ці вправи потрібно виконувати 6–12 разів на день.

Пасивні вправи призначають у гострій стадії захворювання. Їх мета – збереження об’єму рухів в ураженому суглобі. Ці вправи виконують за допомогою інструктора ЛФК або родичів хворого. Пасивні вправи потрібно виконувати до тих пір, поки не буде досягнута максимальна амплітуда руху за всіма осями руху суглобів – декілька разів на день.

Активні вправи з допомогою необхідні в тих випадках, коли хворий не може виконувати їх сам. Вони є переходом до виконання активних вправ без допомоги. Активні вправи без зайвої допомоги призначають, коли амплітуда рухів у суглобах та м’язова сила достатні. Активні вправи за опором призначають, коли покращала амплітуда рухів [17].

Проведення ЛФК у хворих РА рекомендується після прийому анальгетиків і міорелаксантів, які зменшують уранішню скутість і больовий синдром. Фізичні вправи звичайно виконуються без предметів і з предметами: палиці, скакалки, кеглі, м’ячі, кульки, конуси. Окрім цього, використовуються лавки й гімнастичні стінки. Останнім часом використовуються спеціальні установки, де виконання вправ проводиться за допомогою підвісів, блоків і вантажів (УГК – універсальний гімнастичний кабінет та РУП – реабілітаційна установка приліжкова). У нашу країну вони привезені з Польщі [11,12].

Фізіотерапевтичні процедури можуть бути призначені лікуючим лікарем при відсутності протипоказань. Ці процедури збільшують кровопостачання суглобів, покращують їх рухливість і зменшують деформацію. Але іноді фізіотерапевтичні процедури можуть, навпаки, підсилити запалення в суглобі.

Загальними протипоказаннями для проведення фізіотерапевтичних процедур є: висока температура тіла, хвороби крові, активна форма туберкульозу, ниркова недостатність, злоякісні новоутворення [1,35].

Лікувальний масаж призначається тільки тоді, коли захворювання знаходиться в стадії ремісії, при якій спостерігаються такі ознаки: відсутність пухлин і почервоніння; больові відчуття слабшають та загальний стан хворого поліпшується. Результат і ефективність лікування залежить від своєчасності масажу. Кількість процедур залежить від тривалості захворювання і ступеня ураження суглоба [24].

Сеанс масажу починається з обробки суглобів, які в меншій мірі уражені ревматоїдним артритом. При відсутності сильних болів можна вже на першому сеансі проводити масаж ураженого суглоба. При цьому необхідно приділяти особливу увагу відтоку лімфи з порожнини суглоба . Масаж проводиться щодня, і тривати від 10 до 15 хвилин. Всі маніпуляції виконують обережно, щоб пацієнт не відчував больових відчуттів [17,33].

Психотерапія сприятливо впливає па психічну, соматичну і соціальну сферу хворих РА, що простежується як в плані самопочуття хворих, так і на рівні об'єктивних експертних оцінок психіатра і ревматолога, а також даних психологічних досліджень і основних клнніко-лабораторних показників тяжкості захворювання [52].

Працетерапію використовують, переважно, у післялікарняний період реабілітації. Вона має позитивний психотерапевтичний ефект, мобілізує волю і спрямовує на результативну діяльність. Працетерапія відновлює або збільшує рухливість у суглобах і силу м’язів, покращує координацію рухів, сприяє розвитку тимчасової компенсації, а у разі необхідності – розвиває постійні [42].

Дотримуватися спеціальної дієти при ревматоїдному артриті можна знизити запальні явища, зміцнити сполучнотканинні структури, відкоригувати обмінні порушення. Дієта при ревматоїдному артриті повинна залежати від фази захворювання (неактивна або активна), ступеня ураження внутрішніх органів, наявності різноманітних ускладнень (недостатність кровообігу, амілоїдоз та ін.). Основними принципами лікувальної дієти є: зменшення споживання жирів (до 70 г на добу), зменшення споживання вуглеводів (цукру, солодощів, варення), обмеження споживання солі [53].

Отже, ЛФК в поєднанні з масажем, фізіотерапії та дієтотерапії залишаються одними із найбільш важливих методів фізичної реабілітації, які сприяють призупиненню подальшого прогресування захворювання, відновленню функцій уражених суглобів, покращенню фізичного й психічного станів хворого.

Глава І. Етіологія та патогенез ревматоїдних артритів. Фізична реабілітація хворих (аналіз літературних даних)

Розділ 1. Етіологія і патогенез ревматоїдного артрита

1.1 Клінічна характеристика ревматоїдного артриту

1.2 Класифікація ревматоїдного артриту

Розділ 2. Використання методів фізичної реабілітації

2.1 Лікувальна фізична культура

2.2 Масаж при артриті

Глава ІІ. Власна дослідницька робота

Розділ 1. Загальна характеристика піддослідних

Розділ 2. Методи проведення дослідження

2.1 Методи проведення дослідження

2.2 Проведення математично-статистичного підрахунку результатів за критерієм t-Ст’юдента

Розділ 3. Хід проведення дослідження

3.1 Програма фізичної реабілітації

3.1.1 Лікарняний етап. Гострий період захворювання

3.1.2 Лікарняний період реабілітації. Підгостра фаза під час постільного режиму

3.1.3 Лікарняний етап. Напівпостільний режим

3.2 Проведення дослідження

Розділ 4.Оцінка проведеного дослідження

4.1 Статистичний аналіз результатів дослідження

4.2 Оцінювання результатів дослідження

Список використаної літератури

масаж фізіотерапія реабілітація критерій

Ревматоїдний артрит – хронічне, системне захворювання з'єднальної тканин із прогресуючим враженням переважно периферійних (синовіальних) суглобів по типу ерозивно-диструктивного поліартриту.

РА характеризується не передбачуваним перебігом та різноманіттям клінічних проявів. Встановлено, що найбільш висока швидкість наростання рентгенологічних змін у суглобах виявляється протягом перших двох років захворювання, а 70-ти% випадків ерозивно-диструктивні зміни виникають у суглобах протягом перших 3-х – 6-ти місяців від дебюту захворювання, що корелює з несприятливим перебігом процесу.

Актуальність теми. РА – основна проблема сучасної ревматології у зв'язку із значним поширенням серед дорослого населення(близько 0,5-2,0%),що становить 50-100 нових випадків захворювання на 100 000 населення. Співвідношення між жінками та чоловіками, які хворіють на РА, становить 2-3:1, при цьому вражаються представники всіх вікових груп, включаючи дітей та осіб похилого віку, однак пік захворювання припадає на 30-55 років. Враження осіб працездатного віку з швидкою інвалідізацією, зменшенням тривалості життя пацієнтів призводить до великої кількості соціальних проблем. Економічні втрати через РА можуть бути порівняні з витратами на лікування при ішемічній хворобі серця та пухлинних захворюваннях.

На протязі останніх років широко обговорюється зв'язок негативних факторів навколишнього середовища розвитком запально-дегенеративних ревматичних захворювань.

В Донецькій області сконцентровано десь 2000 промислових підприємств(800 з них крупні) чорної і кольорової металургії, вугледобувальної, хімічної (коксохімічної машино будівничої та інших галузях промисловості. Кожен рік валовий викид небезпечних речовин усіх джерел забруднення в атмосферу містить 4000000 тон.

1. Використати комплекс методів фізичної реабілітації для повернення хворих на ревматоїдний артрит в нормальний стан і оцінити його ефективність.

2. Сприяти попередженню утворення нових запальних ділянок.

3. Попередити вволікальня нових суглобів при наступному загостренні.

4. Сприяти забезпеченню стійкої ремісії.

5. Розглянути будову суглобів, функції, які полягають на суглоби; вплив дистрофічних і запальних хвороб суглобів на виконання функції.

6. Описати клінічну характеристику ревматоїдних артритів.

7. Визначити відомі методи фізичної реабілітації, які використовуються для хворих ревматоїдним артритом.

8. Підібрати групу хворих на РА.

9. Провести дослідження впливу пропонованого нами комплексу фізичної реабілітації оцінити ефективність її використання в групі хворих.

10. Порівняти результати дослідження експериментальної групи з контрольною.

Робоча гіпотеза. Ми вважаємо, що покращення загального стану пацієнтів, функції суглобів, зв'язочного аппарату і м'язів, кровообігу в області враженних суглобів, прискорення процесів регенерації, а також застереження розвитку з'ієднально-тканинних зрощень, контрактур і м'язових атрофій, зниження ризику ускладнень буде зв'язано з використанням пропонованого нами комплекса методів фізичної реабілітації. Цей комплекс включає: дієтотерапію, фізіотерапію, масаж, ЛФК.

Предметом нашого дослідження є фізична реабілітація при ревматоїдному артриті. Об’єктом дослідження – хворі на ревматоїдний артрит.

Розділ 1. Етіологія і патогенез ревматоїдного артрита

Важливе значення при розвитку захворювання придають психоматичному фактору, за власне емоційному стресу.

Дослідження показали, що вражених артритом хворих можна розділити на дві групи. У хворих першої групи хвороба настає несподівано, частіше усього під впливом стресу, але без вираженої генетичної схильності. У другій підгрупі хворих ревматоїдний артрит виникає повільно і поступово. У більшості цих випадків очевидна роль спадкових факторів [5].

1.1 Клінічна характеристика ревматоїдного артриту

Велика різноманітність у клінічній картині та протіканні хвороби обумовлюється складним етіопатогенезом ревматоїдного артриту, вирішальну роль у якому грає індивідуальна реактивність хворого. Клінічна картина відображає його загальну характеристику, а саме інфекційно-алергічне запалення з хронічним рецидуючим протіканням. Не дивлячись на велику індивідуальну різноманітність, клінічну картину можна роздивлятися у залежності від трьох основних періодів розвитку патологічного процесу: доприступний період, приступ або атака та міжприступний період.

Доприступний період. Цей період характеризує ознаки зміненої реактивності оформленням патологічних реакцій, вражаючих загальним недомаганням, фізичною та психічною слабкістю, диспепсичними порушеннями, втратою ваги, пітливістю, коливаннями пульсу, порушеннями термоізоляції з підвищенням температури тіла. З боку органів руху відмічаються біль у м’язах (головним чином кінцівок), відчуття отерпнення.

Приступ. Клінічну картину періоду приступу, або атаки, визначають наступні основні синдроми: суглобові реакції, зволікання внутрішніх органів, імунобіологічні порушення та ряд загальних реакцій.

Міжприступний період. Практично початком міжприступного періоду можна рахувати момент стійкої стабілізації лабораторних показників. При цих умовах на початковому етапі міжприступного періоду все ще мають місце не зовсім стихлі запальні реакції, які не супроводжуються ні суб'єктивними, ні об'єктивними ознаками. У більшості хворих ревматоїдним артритом атака не закінчується цілковитим одужанням і між приступному періоді залишаються більш-менш стійкі зміни. Хворі найчастіше скаржаться на ранкову скованість суглобів та різного типу арталгій (пов'язані із зміною погоди). Об'єктивні зміни суглобів пов'язані зі ступенем стійких вражень суглобових поверхонь. Чим ближче хворий до минулого приступу, тим більше його схильність до рецидиву.

Особливості протікання приступів у міжприступний період дозволяє виділити дві клінічні форми:

а) гостре або підгостре протікання з ясно визначеними атаками і міжприступними періодами;

б) хронічне проходження з невиразно оформленими приступами та міжприступними періодами.

Суглобний синдром. Клінічні проявлення враження суглобів визначаються, з одного боку, неоднаковою інтенсивністю запального процесу, а з другого – його локалізацією. Самою ранньою ознакою запалення суглобів є біль при русі, або спонтанна біль, що супроводжується скованістю суглоба та обмеженням його активної рухомості. До цих проявлень приєднується ознаки запальної реакції – набряк, почервоніння, а далі і деформація з неоднаковими по стійкості змінами.

Процес зазвичаєм починається в одному або двох суглобах і поступово протягом різних по тривалості періодах часу, захоплює більшу частину суглобів і таким чином, протягом часу, захоплює більшу частину суглобів і, через деякий час оформлюється типова картина ревматоїдного артриту. У більшості випадків при ревматоїдному артриті спочатку вражаються дрібні суглоби. Найбільш часто першопочаткова локалізація процесу – перші між фалангові суглоби другого та третього пальців рук. Запалення суглобів виражене неоднаково, але зазвичаєм утягуються і навколосуглобні тканини, тоді спостерігається дифузний набряк суглобу, який приймає декілька веретеноподібну форму. Запалення суглоба рідко супроводжується почервонінням шкіри над ним. Часто запальна реакція виражена дуже слабо і довго залишається у такому стані.

При ревматоїдному артриті виникають деформація, девіація та контрактури суглобів рук. Зміни у суглобах пальців стопи нагадують порушення пальців руки. Визначають деформацію і контрактури також і великих суглобів.

Читайте также: